14.04.2024 Інтерв'ю

Розмова з Наунау – авторкою мальопису «Берегиня»

Знайомство з манґакою Наунау відбулося під час поїздки в Тайвань у лютому 2024 року.

Ваші історії чудові і їх дуже тепло сприйняли українські читачі. Особистий психологізм та культурні традиції різних епох єднаються в унікальному способі представлення персонажів. Оцей перетин — культура та особистість, традиції та характер, свого роду старе і нове — він свідомо був обраний вами для того, щоби збудувати ніби таких різних героїнь, але посеред схожих тем контролю та саморозвитку?

Це наш свідомий вибір. Аби викликати у читачів відчуття належності до історії, ми мали створити персонажа, чиї цінності були б достатньо близькими сучасній аудиторії. Саме тому на самому початку історії й з’являється панянка Дзє, яка помітно контрастує з Берегинею Чень Шовнян і зовні, і за характером.

Водночас ми сподівалися досягнути ефекту занурення за допомогою особливого візуального оформлення: це мальовка, що відтворює штрихи традиційного каліграфічного пензля і розкадровка із так званими «надірваними» краями.

Гадаю, усі люди вміло порівнюють себе з іншими, бачать і те, що об’єднує їх із рештою, і чим вони відрізняються — це завжди допомагає краще розібратися у собі і глибше зрозуміти своє оточення. Саме тому в нашій історії зображені персонажі з різними поглядами і настроями – ми їх розкриваємо не критикуючи, що саме в них правильно, а чого не має бути. Я вірю, що різниця культур підсилить цей контраст, але водночас зробить читання цікавішим через несподівані спільні риси, які читачі простежать між собою і персонажами.

Це досить стандартне питання, коли цікавляться, «чому ви вирішили стати мальописцями», тому ми трохи його переінакшимо:– якби ви не стали малювати історії, то чим би тоді, найімовірніше, займалися?

Якщо чесно, до того, як я взялася за цю роботу, легенда про Берегиню була мені не дуже знайома. Але після узгодження проєкту ми з редакторкою почали шукати інформацію і готувати цю маньхву разом.

Джерелом власне історії стала Національна академія наук Тайваню: вони надали нам багато вичерпних історичних матеріалів і текстів, сподіваючись, що вони будуть відображені на сторінках маньхви. Усе, аби донести цю історію до аудиторії в якнайбільш зрозумілій формі.

Хоча раніше я й зображувала своє повсякденне життя на сторінках простих маньхв, стилем схожих до післямови у «Берегині», зараз я працюю у сфері професійної ілюстрації: малюю для книжок, ігор тощо.

Загалом, побудова та ілюстрування історій — це не зовсім мій вид діяльності, та попри те, що я більше не створюю маньхву, я продовжую малювати.

Я малюю майже увесь час, тож мені важко уявити, чим би я займалася натомість. Мене цікавлять крій та шиття, а також прикладне мистецтво — можливо, якби я не малювала, обрала би справу, пов’язану із ним.

За якими мальописами ви самі зараз стежите? Японською манґою, європейськими творами, американськими коміксами?

У Тайвані зараз доступно не так багато робіт західних авторів, а я ще й японську мову вчу — тож читаю здебільшого японську манґу. Але інстаґрам, твіттер та інші платформи для ілюстрацій чи веб-коміксів — це чудовий спосіб подолати міжнародні кордони і насолоджуватися роботами різноманітних художників і нових цікавих стилів з усього світу.

Які інтереси поза сферою мальописів у шановної авторки? Гобі, кіно, література, музика?

На жаль, я не дуже знаюся на історії і не часто подорожую. Однак мене дуже цікавить стародавнє вбрання, традиційні будівлі й історичні артефакти різних європейських країн та культур. Я люблю дивитися фотографії подібних колекцій в інтернеті, і дуже сподіваюся якось відвідати Європу, коли буде така можливість — щоб дізнатися більше і, відповідно, краще зрозуміти історію та культуру того чи іншого регіону.

Дуже дякуємо за ваші чудові історії!

Питання для інтерв’ю пана Юрія з UA Geek