«“Жіночий емірат”? Політикині мусульманського світу»

Чи виникають у вас якісь зв’язки між словами «мусульманство» і «фемінізм»? Найпевніше, ні. Нам здається, що мусульманські країни — це точно не те місце, де варто шукати феміністичні погляди. Їхній світ так відрізняється від нашого, що зрозуміти той світогляд із суворими релігійними традиціями справді важко. Та попри це, у мусульманських країнах теж є фемінізм — жінки прагнуть бути почутими і мати право вибору.

Українська науковиця Наталія Малиновська дослідила питання жіночої боротьби в мусульманському світі і написала книжку «“Жіночий емірат”? Політикині мусульманського світу». Це не легкий для читання нонфікшен, а справжня наукова розвідка з детальною статистикою, аналізом ситуації в різних країнах та короткими біографіями найвідоміших і найвидатніших мусульманських політикинь.

Книжка хоч і складна для читання, але допомагає зрозуміти і дає уявлення про природу мусульманського фемінізму, про труднощі, що їх долають жінки, щоб відвоювати звичні, на нашу думку, права. Авторка описує конкретні кейси громадських організацій, жіночих протестів, рухів, які справді досягли мети і змінили щось. Наприклад, #Women2Drive — кампанія за право жінок кермувати автомобілем. І щоб усвідомити, як складно таким рухам у мусульманських реаліях, треба зазначити, що право кермування в Саудівській Аравії жінки отримали лише через 28 років боротьби.

Мене дуже цікавили носіння хіджабу (чи корелюється це якось із феміністичними поглядами), виборювання права брати участь у політичному житті, ставлення до фемінізму серед мусульманства. І про все це є в книжці Наталії Малиновської.

Ще ця книжка внесла трохи більше ясности у функціонування гендерних квот. Адже в описаних країнах вони чи не єдина можливість жінок потрапити в політику й долучитися до керування державою. Там кілька жінок-політикинь — це вже велике досягнення. А короткі біографії видатних мусульманських політикинь засвідчують, як непросто жінці ведеться в політиці і як важко довести серйозність своїх намірів там, де тебе не вважають здатною на щось.

Крім далеких східних країн, авторка пише про Крим. Цікавим відкриттям для мене стало те, що саме кримські татари історично першими серед мусульман закріпили рівність прав і свобод жінок і чоловіків. Цей розділ книжки — історія від початку ХХ століття до 2017 року і кілька коротких довідок про найвідоміших кримськотатарських активісток (зокрема Веджіє Кашки, Шефіки Гаспринської та інних), які боронили і боронять права жінок та виступають проти анексії Криму.

Чи рекомендую я цю книжку? Безумовно. Якщо ви цікавитеся фемінізмом або східними країнами, вона стане справжньою знахідкою. «“Жіночий емірат”?» допомагає краще зрозуміти світогляд мусульманських країн і усвідомити масштаб труднощів у боротьбі за жіночі права там. Це нелегка справа скрізь, але там, де доводиться виборювати давно доступне жінкам у інших куточках світу, усе набагато складніше. Проте ця книжка і жінки, про яких у ній ідеться, доводять, що важко не означає неможливо. А отже, боротьбу треба продовжувати і розповідати про неї світові.

Анна Повх, для «Гендер в деталях»