«Між людяністю й божевіллям межа — коротка мить». Ця серія запам‘яталася мені своїм чудовим гумором. 2 том в цьому плані не підвів: тут продовжуються бюрократичні жарти, які показують, що Потойбіччя має багато спільних рис зі світом людей, а подорожі для служителів є нічим іншим, як відрядженнями (можливо, Володар Яньлво оформив своїм помічникам страхування від нещасних випадків на роботі, але це не точно 🤭). Як я вже зазначала в своєму відгуку до першого тому, тепер на обкладинці зображена Біла Мінливість. І не тільки для того, щоб гарно виглядати в парі з першим, а й тому, що тут буде більше пригод саме цієї персонажки. 2 том присвячений темі кохання й найрізноманітнішим (не завжди здоровим) її проявам. Звичайно, авторка не забуває розповідати більше про саме Потойбіччя: судовий процес над душами, автоматизовану систему переміщення душ мерців до Фенду. Також з‘являються нові потойбічні служителі, створіння та артефакти. Йовдзи дуже постаралася над цією складовою своєї маньхви. Ще нам трохи підкидають елементів загадки, яка стосується Володаря Яньлво. Тепер можна побачити зв‘язок з іншим персонажем, тому я дуже заінтригована цією таємницею. Найбільше мені сподобалася перша та третя історії, а ось друга щось не дуже. Я поставила цьому тому 3,5 бали, але все ж округлю до 4. Й сподіваюся на те, що авторка набереться сил, відпочине (адже в кінці 2 вона каже, що дуже втомилася) й згодом напише 3 том.