Японія

Культура країни вранішнього сонця як квінтесенція краси та вишуканості приваблює багатьох палких шанувальників по всьому світу. Мистецтво, архітектура, дизайн, одяг, їжа і навіть технології — в усьому цьому японці глибоко цінують естетику. Гарний приклад, коли навесні в Японії зацвітає сакура, розпочинається такий собі «фестиваль» ханамі, — японці з родинами та друзями збираються під деревами сакур, щоб милуватися цвітінням. Ця традиція виникла ще у ІІІ столітті, хоча тоді японці милувалися цвітінням сливи. Ханамі трансформувалося у своєрідну японську філософію — швидкоплинність людського життя як короткострокове цвітіння сакури, тож треба насолоджуватися кожним моментом.

Це також уміння сповільнитись і відчути свою єдність із природою. Так, захоплення величчю природи й замилування простими буденними речами наскрізь пронизують японську культуру. Цьому варто в них повчитися, і саме ці речі хочемо хоч трішки дати відчути в наших книжках про Японію.

Кімоно — слово, що вже давно знайшло місце в розмаїтті мов світу і не потребує перекладу. Саме так називають японське національне вбрання, яке донині сприймають як один із найбільш упізнаваних маркерів японської культури.

З видання «88 орнаментів кімоно» ви дізнаєтеся, що вибір візерунка для кімоно залежить від призначення, віку та належності до певної спільноти його власника чи власниці. Чимало монів — гербів аристократичних родин — складаються в орнаменти для кімоно. Однак найбільш визначальною є відповідність певній порі року. Одягати кімоно із сезонними мотивами прийнято за кілька тижнів до початку сезону і ніколи — після його завершення. Взагалі в японців рік ділиться не лише на чотири великі, а загалом на 24 сезони за сонячним календарем.

Та ще один важливий аспект відповідності вбрання порам року пов’язаний із поезією. Понад тисячу років японські поети змагаються у вправності складання хайку й танка. Хай як би не змінювалися форми віршування, ключову позицію посідає так зване «сезонне слово». Тривала поетична традиція сформувала цілий каталог слів-образів, за якими закріпилися сезонні асоціації та відповідні рядки. Майстри текстилю, як й інші художники, спираються на цей багатовіковий досвід. Тож поезія одного із чотирьох великих поетів Японії Кобаяші Ісси вдало доповнила наше видання і дозволила сповна насолодитися цим гармонійним поєднанням.

Ставлення до зовнішнього вигляду людини в японському суспільстві довго визначалося самурайським принципом: «Бездоганний зовнішній вигляд — бездоганний дух». Цей принцип повинен був виховувати в людині самодисципліну та прагнення відповідати високій моралі. Самураї вірили, що фізична чистота людини, охайний вигляд, костюм, що відповідає кодексові, могли очистити дух воїна, його розум і виховати в ньому людинолюбство та повагу до обов’язку.

Епоха Мейджі відкрила Японію світу, а світ — Японії. І звідтоді цей взаємний інтерес не згасає. Першопочатково європеїзація Японії проходила за умов повної ідеалізації Заходу та поступово захоплення японців європейською культурою змінювалося більш поміркованим ставленням до «чужого», тож це дозволило з мінімальними втратами зберегти національні традиції та прищепити на їхньому ґрунті європейські запозичення. Нові віяння проникли майже в усі сфери життя японського суспільства. Так країна, зокрема, починає знайомство з іноземною літературою, передусім із популярними тоді творами представників французького натуралізму, що мав значний уплив на багатьох японських письменників.

Таяма Катай судилося стати одним із найвпливовіших літераторів цієї доби, а його повість «Постіль» вважають точкою відліку японської літератури нового часу. Саме його ім’я асоціюється з розквітом японського натуралізму. Сподіваємося поступово відкрити вам іще чимало неординарних постатей і незвичайних творів країни вранішнього сонця.

Попри те, що з радянських часів в українській мові глибоко вкорінилася українізована російська поліванівка, у наших японських виданнях ми використовуємо осучаснену українську практичну транскрипцію японської мови. Адже важливо впроваджувати й використовувати систему, створену саме на основі української мови, і виходити поза межі нав’язаного нам мовного поля.